теорія

-ї, ж.

1) Логічне узагальнення досвіду, суспільної практики, яке ґрунтується на глибокому проникненні в суть досліджуваного явища та розкриває його закономірності.

2) Учення про певну сукупність явищ, галузь знань, створене на підставі такого узагальнення.

3) Сукупність узагальнених положень, які становлять певну науку чи розділ науки. || Сукупність наукових положень, необхідних для опанування певного ремесла, мистецтва, розуміння чого-небудь тощо. Теорія музики. || Припущення, здогад щодо певного явища науки; гіпотеза. Мутаційна теорія.

4) Загальні засади певної науки, ремесла, а також абстраговане знання цих засад. Теорія відносності.

••

Тео́рія і́гор — розділ математики, в якому вивчаються моделі прийняття оптимальних рішень в умовах конфлікту.

Тео́рія імові́рностей — розділ математики, що вивчає закономірності випадкових явищ.

Тео́рія інформа́ції — розділ кібернетики, що вивчає математичні описи та оцінює методи передачі, зберігання, отримання та класифікації інформації.

Тео́рія кодува́ння — розділ теорії інформації, який вивчає способи утотожнення повідомлень з сигналами, що їх відображують.

Тео́рія систе́м — теорія, яка пов'язана з вивченням систем з метою виявлення їх загальних характеристик та класифікації.

5) Сукупність поглядів, суджень кого-небудь, з яких випливають певні правила поведінки. || Загальні міркування, що не ґрунтуються на реальній дійсності.